Чому зупиняється каналізація в Києві під час блекаутів: пояснення та поради
Коротко: Після масованих обстрілів енергетичної інфраструктури в Києві зафіксували тимчасові зупинки водовідведення. Це пов’язано з високою енергозалежністю каналізаційних насосних станцій та Бортницької станції аерації. Додаткові фактори — фінансовий дефіцит галузі та кадрова криза. Місто розглядає різні сценарії, включаючи тимчасове скидання неочищених стоків у Дніпро в критичних випадках, та пріоритизує водовідведення над водопостачанням. Кожному киянину важливо мати триденний запас води.
Як працює система водовідведення Києва і чому вона залежить від електрики
Система водовідведення столиці — це складний технологічний комплекс. Після використання стічні води з квартир потрапляють до міських колекторів. Через рельєф Києва система не може працювати лише самопливом, тому десятки каналізаційних насосних станцій (КНС) перекачують нечистоти до Головного міського колектора. Звідти через систему дюкерів (трубопроводів під Дніпром) стоки транспортуються з Правого берега на Лівий, до єдиної в місті Бортницької станції аерації (БСА). Там вони проходять повний цикл очищення перед скиданням у річку.
Як пояснює президент асоціації «Укрводоканалекологія» та колишній керівник «Київводоканалу» Дмитро Новицький, головна залежність каналізації від електропостачання полягає саме у функціонуванні цих КНС та самої БСА, яка потребує дуже великих об’ємів електроенергії.
«Тут треба розуміти: чим більше місто, тим складніше забезпечити його об’єкти відповідною кількістю електричної енергії. У великих містах працюють дуже потужні насоси. Також треба розуміти, що станція аерації дуже енергоємна з погляду того, що там працює потужне обладнання: від насосних станцій, які подають воду на очищення, до повітродувки. Тобто ця станція критично залежна від наявності відповідної кількості електричної енергії», — зазначає фахівець.
Чому виникають збої: від захисту мереж до кадрової кризи
За даними видання «Хмарочос», тимчасове припинення приймання стічних вод в окремих районах Києва та агломерації після обстрілів могло бути вимушеним заходом «Київводоканалу» для збереження цілісності інфраструктури. Обмеження надходження стоків до БСА сталося через різкий дефіцит електроенергії для її роботи.
Однак, окрім прямих наслідків обстрілів, системні збої зумовлені низкою опосередкованих чинників:
- Хронічний фінансовий дефіцит галузі: Тарифи для побутових споживачів не підвищувалися з року. До війни підприємства покривали операційні витрати на 100%, під час війни — лише на 70%. Недофінансування призвело до відсутності своєчасних ремонтів та заміни обладнання, що погіршує стан основних засобів.
- Кадрова криза: Ініціатива уряду щодо зменшення рівня бронювання працівників критичної інфраструктури з 75% до 60% позбавляє підприємства необхідної оперативності. Це створює ризик браку зварювальників, сантехніків та інженерів для швидкої ліквідації пошкоджень у разі нових аварій.
Межі технічних рішень та пріоритети міста
Забезпечити великі каналізаційні насосні станції звичайними дизель-генераторами технічно неможливо. Дмитро Новицький пояснює, що один такий насос має потужність близько 1,4 МВт, а під час запуску потребує пускового струму, який у п’ять разів перевищує номінальний.
«Просто для того, щоб запустити такий насос, треба струм п’ять і більше МВт. А цього дизель-генератор вже не забезпечить. Це вже треба газопоршневу або газотурбінну генераційну установку. А її треба замовити, привезти, встановити. Ба більше, немає гарантії, що не буде пошкоджений такий генератор. Ми ж не можемо поставити сотні маленьких дизель-генераторів для забезпечення одного об’єкта», — наголошує президент «Укрводоканалекології».
Бортницька станція аерації також потребує цілого комплексу з кількох потужних газотурбінних або газопоршневих установок, що вимагає складних інженерних рішень та значного часу на впровадження.
У найбільш критичних сценаріях повного знеструмлення, Київ має крайній запобіжний механізм, передбачений ще під час проєктування системи за стандартів холодної війни. Це тимчасове скидання нечистот безпосередньо в Дніпро без їх очищення, щоб зменшити тиск на систему водовідведення. Усі громади нижче за течією будуть заздалегідь попереджені, а природний ресурс річки дозволяє частково нейтралізувати забруднення на дистанції в сотні кілометрів.
Чинний заступник генерального директора «Київводоканалу» Сергій Горкуценко в інтерв’ю «Економічній правді» пояснює, що місто планує пріоритизувати водовідведення перед водопостачанням. Якщо брак водопостачання можна компенсувати підвозом технічної води, то зупинка водовідведення може спричинити епідеміологічну катастрофу. Тому для її уникнення місто може бути вимушене свідомо обмежувати подачу питної води.
Як підготуватися місту та кожному домогосподарству
Мінімізація наслідків можливих блекаутів потребує консолідованих дій на трьох рівнях:
- Центральна влада: Забезпечення фінансування та спрощення регуляторних процедур для будівництва, відновлення та проєктування.
- Місцеве самоврядування: Розвиток децентралізованих джерел водопостачання для зменшення навантаження на мережу. Міста мають розробити плани реагування на найскладніші ситуації. Для людини на добу потрібно 5 літрів питної води та 12–15 літрів для санітарних потреб. Досвід Миколаєва доводить, що підвезення води можливе. Для цього місту потрібно підготувати бюветні комплекси з автономним живленням, промарковані автоцистерни та ємності для підвозу води до лікарень, шкіл і укриттів.
- Споживачі (кожні домогосподарство): Формування запасу води. «У кожній сім’ї має бути певний запас води, принаймні питної і технічної, на три доби, щоб мінімальний об’єм був завжди», — підсумовує Дмитро Новицький. Цей індивідуальний резерв дає міським службам критично важливий час для ліквідації аварій.
Оновлено:
